1.Перевірте, чи правильно організоване робоче місце дитини. Джерело світла має бути попереду і зліва, на столі — жодних зайвих речей.

2. Уточніть режим дня, розплануйте разом із дитиною час, коли вона сідає за уроки. Починати виконувати домашні завдання найкраще через годину-півтори після повернення дитини зі школи, щоб вона змогла відпочити від уроків, але ще не втомилася і не встигла стати збудженою від домашніх справ. Якщо дитина відвідує гурток чи лягає спати вдень, то можна сідати за уроки й пізніше. Але у всякому разі не варто відкладати це на вечір.

3. Розплануйте разом із дитиною послідовність приготування уроків і намагайтеся заздалегідь визначити час, який знадобиться їй для ви­конання кожного завдання.

4. Спочатку краще виконати невелике завдання, яке подобається дитині, — це допоможе їй зосередитися і залучатися до роботи на емо­ційному піднесенні. Потім — найважче, поки вона ще не втомилася. Творчу роботу (малювання, ліплення, виготовлення дрібних виробів) краще залишити на кінець занять — їх не слід обмежувати в часі.

5. Для 7-річної дитини час неперервної роботи не має перевищувати 15—20 хв, до кінця початкової школи він може сягати ЗО—40 хв. Потім дитині необхідно дати відпочити 5—10 хв, бажано виконати рухливі вправи. До початку виконання будь-якого завдання запитайте дитину: «Як ти вважаєш, скільки тобі потрібно часу, щоб виконати завдання?». Поставте перед нею годинник і після завершення роботи обов'язково зверніть увагу дитини на те, скільки часу збігло. Це сприяє формуванню організованості і «відчуття часу».

6. Контролюйте разом із дитиною виконання наміченого плану роботи. Для молодшого віку характерно, що дитина часто відволі­кається. Саме дорослий повинен допомогти це подолати. Навички роботи, набуті протягом перших років навчання, залишаються на все життя. Із самого початку дитина повинна знати, що на робочому місці працюють, а граються, малюють, їдять — в іншому місці. Намагайтеся відокремити ігри від занять, і в дитини із часом сформується умовний рефлекс: робоче місце викликатиме стан мобілізації та працездатності.

7.Допоможіть дитині, якщо вона зіштовхнулася з нездоланними труднощами. Дитина повинна вчитися самостійно долати труднощі. Однак, якщо на якомусь етапі завдання нездоланно складне, обов'язково допоможіть! Інакше досвід невдачі може закріпитися і призвести до так званої «вивченої безпорадності». Якщо тривалі зусилля безуспішні, людина перестає вірити у свої сили, стає пасивною і безініціативною. Випадки, коли дитина намагається, але не може упоратися із завдан­нями, треба вміти відрізняти від ситуацій, коли вона зловживає вашою допомогою і звертається через будь-яку дрібницю. Тоді ви можете поставити умову: «Я відповім лише на два твої запитання. Намагайся виконати завдання сам, а два найважчі ми з тобою розберемо разом».

Не думайте, що ви виховуєте дитину тільки тоді, коли з нею розмовляєте, повчаєте її чи наказуєте їй.
Ви виховуєте її щомиті, навіть тоді, коли вас немає вдома.
(Л. Макаренко)

1.3 початку навчального року привчіть дитину прокидатися раніше, щоб збирання до школи не перетворювалося на щоденні хвилювання. Уранці будіть дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом. Не згадуйте вчорашні прорахунки, особливо мізерні, не вживайте образливих слів.

2.Не підганяйте, розраховуйте час — це ваш обов'язок. Якщо ви цю проблему не вирішили, то провини дитини в цьому немає.

3.Не відправляйте дитину до школи без сніданку: у школі вона багато працює та витрачає сили. Обов'язково привчіть дитину зранку снідати. Це важливий момент у запобіганні хворобам шлунка. Давайте дитині у школу бутерброд, фрукти. Не давайте кремових тістечок. Вони швидко псуються.

4. Привчіть дитину збирати портфель напередодні ввечері. Перевірте, чи не забула вона чого-небудь важливого. Запитайте її, чи не передавав учитель прохань або розпоряджень батькам. Через якийсь час дитина привчиться більш сумлінно ставитися до своїх обов'язків і стане більш зібраною.

5.Проводжаючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів, без застережень: «Дивись, поводь себе гарно!»; «ІЦоб не було поганих оцінок» тощо. У дитини — попереду важка робота. Забудьте фразу: «Що ти сьогодні отримав?!». Зустрічайте дитину спокійно, не ставте їй тисячу запитань, дайте їй можливість розслабити­ся (згадайте, як вам буває важко після напруженого дня). Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитися, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте. Школяр може розповісти про свій робочий день і в такий спосіб позбавитися психологічної напруженості.

6.Якщо дитина замкнулася в собі, щось її турбує, не вимагайте пояснень, хай заспокоїться, тоді вона розповість усе сама.

7.Зауваження вчителя вислуховуйте без дитини. Вислухавши, не поспішайте влаштовувати сварку. Говоріть із дитиною спокійно.

8.Після школи дитина не повинна відразу сідати за виконання завдань, а 2—3 години повинна відпочити. Найкращий час для вико­нання домашніх завдань — із 15 до 17 години. Не можна виконувати завдання без перерви. Через кожні 15—20 хв треба відпочивати 10—15 хв.

9.Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте їй змогу самостійно працювати. Якщо вже потрібна допомога — без крику, спокійно, з похвалою та підтримкою, уживаючи слова: «Не хвилюйся»; «Ти все вмієш»; «Спробуймо поміркувати разом»; «Згадай, як пояснював учитель».

10.Пам'ятайте про те, що телевізор — це ворог номер один успішного навчання. Не погрібно вмикати його раніше, ніж усі завдання будуть виконані. Якщо дитина дивиться телевізор під час денного відпочинку, то їй буде важко зосередитися.

11.Не треба навантажувати першокласника позашкільною діяль­ністю. Спорт і заняття в гуртках, звичайно, корисні для загального розвитку, але спочатку переконайтеся, що дитині вистачить сил і часу. Гуртки добирайте не за власними уподобаннями, а порадив­шись із дитиною.

12.Протягом дня знайдіть півгодини для спілкування. У цей час найважливішими мають бути справи дитини, її біль та радощі.

13.У сім'ї має бути єдина тактика спілкування всіх дорослих із дитиною. Усі розходження щодо виховання дитини вирішуйте без неї. Коли щось не виходить, порадьтеся з учителем, психологом. Не зайвим буде прочитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.

14.У жодному разі не ставте ваші взаємини з дитиною в за­лежність від її успішності. У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей: «Якщо ти добре вчитимсшся, то...». Часом ставлять заважкі умови, і тоді ви можете опинитися у складній ситуації.

15.Завжди будьте уважними до стану здоров'я школяра, коли його щось турбує: головний біль, поганий загальний стан тощо. Найчастіше це об'єктивні показники втоми, перевантаження.

16.Стежте, щоб дитина лягала спати в один і той самий час. Сон для школярів має першочергове значення. У І семестрі на­вчального року дитина повинна спати не менш ніж 10—11 годин, потім сон можна скоротити до 9—10 годин. Якщо дитина засинає не відразу, все одно примушуйте її лягати в ліжко. Використайте спосіб, перевірений століттями: тихо поговоріть із дитиною пе­ред сном, попросіть її що-небудь розповісти чи розкажіть самі. Такі хвилини одна з небагатьох можливостей для справжнього спілкування.

17.Знайте, що навіть великі діти люблять казки, особливо перед сном, або пісню, лагідні слова. Не лінуйтеся це робити. Це їх заспокоює, усуває денну напруженість, допомагає спокійно заснути і відпочити. Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, роботу. Завтра новий день, і дитина повинна бути готова до нього. А допомогти у цьому їй повинні батьки своєю добро­зичливістю.

18.Не лінуйтеся спілкуватися й обійматися з дитиною. Це її за­спокоїть, усуне денну напруженість, допоможе спокійно заснути і відпочити.

19.Дитина повніша відчувати, що ви завжди її любите, завжди їй допоможете та підтримаєте.

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ЩОДО ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ ДО НАВЧАННЯ

Якщо хочете сформувати в дитини бажання вчитися, треба до­тримуватися загальних правил.

Використовуйте ті потреби, які точно в дитини є, однак на­магайтеся частіше керуватися найвищими з них.

Формуйте потреби і бажання наступного рівня.

Не забувайте, що якщо найпростіші потреби не задоволено, то навряд чи виникнуть вищі, допоможіть дитині вирішити актуальні проблеми. Тоді вона розвиватиметься далі.

Ураховуйте розмежування в часі мети і винагороди.

Не вимагайте досконалості у всьому. Не сприймайте низьку оцінку як трагедію.

Визнавайте право дитини на помилку. Навчіть ставитися до невдач і помилок як до чогось хоч і неминучого, але корисного.

Навчіть бачити причини своїх невдач не лише в зовнішніх обставинах, а й у собі, розуміти ці причини і виправляти помилки.

Підтримуйте у школяра впевненість у собі, відчуття, що він може подолати будь-які труднощі і водночас завжди може розраховувати на вашу підтримку.

1. Будіть дитину спокійно, усміхаючись. Не кричіть зранку, не сіпайте через дрібниці, не докоряйте за по­милки, навіть якщо вчора попереджали.

2. Не підганяйте: уміння спланувати час — ваше завдання. І якщо це у вас виходить погано — дитина не винна.

3. Годуйте дитину легким сніданком, давайте щось суттєвіше із собою.

4. Не прощайтеся біля школи, наставляючи: «Не бешкетуй! Поводь себе гарно! Щоб сьогодні не було поганих оцінок!». Навпаки, побажайте успіху, підбадьорте, знайдіть кілька ласкавих слів. Скажіть, що любите її і довіряєте, адже в неї попереду важкий день.

5. Коли зустрічаєте після школи, не влаштовуйте допитів — дитина замкнеться в собі, змовчить. У найкращому випадку скаже: «У мене все добре», тільки щоб бать­ки відчепилися. Краще висловіть свої співпереживання: «Мені здається, ти засмучений»; «Можливо, щось тебе роздратувало, розгнівало?»; «Здається, ти чимось ображена?». Тоді дитина не вважатиме, що в неї щось випитують, вивідують, неделікатно «влазять» в її душу (бо не за­питують: «Як ти?», «А що там у тебе сьогодні було?» тощо) — вона сприйме намагання зрозуміти її почуття як співпереживання. І якщо батьки точно відчують стан дитини, правильно сформулюють фразу, що відбиває емоційний стан дитини, вона моментально розкриється і почне говорити.

6. Якщо вчитель висловив своє невдоволення діями дитини у школі, батькам не варто влаштовувати терор малюку. Спочатку потрібно спробувати заспокоїтися, трохи вгамувати свої почуття. І лише після того, як повернеться здатність аналізувати, поговорити, побачити й інші погляди, а вже потім робити висновки й окреслювати подальші виховні дії.

7. Шкідливою як для самих батьків, так і для їхніх дітей буде позиція «глухого» захисту, коли всі аргументи вчителя сприймаються як осо­биста образа. Пам'ятайте про те, що вчитель — це завжди ваш друг і помічник! Він так само, як і ви, зацікавлений у тому, щоб у колективі панувала доброзичлива спокійна атмосфера — жодна нормальна лю­дина не захоче жити в постійному стресовому стані.

8. Ваша дитина проводить половину життя у школі. І тому слід під­тримувати коректні відносини з класним керівником. Хіба що ви готові щоразу під час виникнення найменшого непорозуміння змінювати школу.

9. Не ставте дитині умов, вони можуть виявитися заважкими, крім того, сформують у неї бажання маніпулювати оточенням, насамперед батьками.

10. Коли викликаєте дитину на відверту розмову і хочете, щоб ваші слова почули, під час розмови дивіться їй просто в очі, які мають бути на одному рівні (краще сидіти навпроти).

11. У батьків повинна бути єдина тактика виховання дитини. І якщо вже батько прийняв рішення, матері не варто його змінювати, навіть якщо покарання видасться перебільшеним. Краще нехай сам батько поміркує, відверто скаже дитині, що погарячкував (хто ж не помиля­ється!), і скасує його або зменшить. По-перше, дитина почне поважати свого батька, по-друге, отримає приклад того, як корисно визнавати свої помилки.

12. Будьте уважними до скарг дитини — можливо, це перевтома. Варто дати малюку перепочити, усунути зайве навантаження, пере­глянути режим дня тощо.

13. Перед сном розповідайте дитині казочку, заспівайте колискову, поцілуйте, скажіть, що ви її сильно любите. Повністю виключіть перегляд телепередач перед тим, як лягати спати. Якщо малюк поряд, без потреби не вмикайте телевізор і для себе. Від цього родина лише виграє, адже можна просто поспілкуватися, поділитися почуттями, думками, мріями.